Звукові хвилі

Це розрідження та згущення звуку в пружному, або звукопровідному середовищі. Коли відбулося механічне коливання тіла, хвиля розходиться по звукопровідному середовищу: повітрю, воді, газу, різним рідинам. Поширення відбувається з різною швидкістю, яка залежить від конкретного середовища та його пружності. У повітрі цей показник звукової хвилі становить 330-340 м/с, у воді – 1450 м/с.

Звукова хвиля невидима, але чуємо людиною, оскільки впливає на його барабанні перетинки. Для її поширення необхідне середовище. Вченими доведено: у вакуумі, тобто у просторі без повітря, звукова хвиля може утворюватися, але не поширюватися.

Приймачі звуку

Так називаються пристрої, що сприймають звукову енергію, що вимірюють характеристики звукової хвилі (тиск, інтенсивність, швидкість тощо) і перетворюють її на іншу енергію. Для прийому звуку у різному середовищі застосовуються:

• мікрофони - для повітряного простору;
• геофони - для сприйняття звуків земної кори;
• гідрофони – щоб приймати звук у воді.

Існують природні приймачі звуку – слухові апарати людей та тварин – та технічні. Коли відбулося коливання пружного тіла, що виникли внаслідок цього хвилі через деякий час досягають органів слуху. Барабанна перетинка коливається із частотою, яка відповідає такій у джерела звуку. Ці тремтіння передаються на слуховий нерв, і він подає імпульси головному мозку для подальшої обробки. Так у людини та тварини з'являються певні звукові відчуття.